Тема 2. Загальні основи економічного розвитку, Навчальний посібник

13.09.2015

Навчальний посібник у 2-х частинах Частина 1

Тема 2. Загальні основи економічного розвитку

Два основні умови економічного розвитку: економічні потреби та економічні ресурси.

Власність як економічна категорія. Економічний і правовий аспекти власності.

Системи організації економічного життя суспільства.

Два основні умови економічного розвитку. економічні потреби та економічні ресурси

Основу життєдіяльності людини становлять економічні блага і послуги, які задовольняють різноманітні економічні потреби. Для створення цих економічних благ і послуг здійснюється господарська діяльність, пов’язана з використанням економічних ресурсів. Саме у зв’язку з витрачанням економічних ресурсів для задоволення економічних потреб виникають численні економічні проблеми, вирішення яких в кінцевому підсумку визначає економічний прогрес суспільства. Тому розвиваються (змінюються) економічні потреби і удосконалюються економічні ресурси складають два основні умови економічного розвитку.

^ Економічні потреби – це потреби, бажання суб’єктів, що прийняли форму конкретної потреби у певних благах і послугах, які приносять користь, задоволення, задоволення.

Економічні блага – це блага, які знаходяться в обмеженій кількості і для їх виробництва або отримання необхідно вступати у відносини з іншими суб’єктами і пропонувати їм в обмін або інші блага, або свою працю. Це відрізняє економічні блага від неекономічних (дармових).

Економічні потреби мають складну структуру, і це, в свою чергу, визначає структуру вироблених економічних благ і послуг.

По-перше, всі економічні потреби поділяються на матеріальні потреби, тобто потреби в матеріальних благах, і нематеріальні потреби, тобто потреби в певних послугах, в тому числі страхових, юридичних, консалтингових, педагогічних та інших послугах.

По-друге, всі економічні потреби поділяються на потреби у товарах (блага) народного споживання та потреби виробничого характеру. тобто потреби, які відчувають господарські осередки в благах і послугах, необхідних для здійснення господарської діяльності (потреби у засобах виробництва).

по-третє, всі економічні потреби поділяються на приватні (індивідуальні) та громадські. Приватні економічні потреби – це потреби в таких благах, які споживаються суб’єктом індивідуально. Громадські – це потреби в економічних благах, які споживаються спільно. А, отже, суспільні блага – це блага і послуги, виключення індивідів з числа споживачів яких неможливо (навчання в школі, мости, дороги тощо).

по-четверте, всі економічні потреби діляться на первинні (це потреби у благах і послугах, без яких неможливо обійтися) і вторинні (це потреби у благах, без яких можливо існувати).

по-п’яте, всі економічні потреби діляться на поточні та відстрочені. Всі економічні блага в цьому зв’язку діляться на товари поточного споживання, товари тривалого користування.

Існує тісний зв’язок між економічними потребами та виробничою діяльністю. З одного боку, економічні потреби являють собою внутрішній спонукальний мотив виробництва, а з іншого боку, саме виробництво, створюючи ті чи інші економічні блага, може породжувати конкретну потребу в них.

В людському суспільстві функціонує закон піднесення потреб. з розвитком суспільного виробництва відбувається постійна зміна і розвиток економічних потреб, тобто зміна економічних потреб з кількісної і якісної сторони. Це означає розширення кола потреб, зміна структури потреб, зміщення пріоритетів у споживачів. Економічні потреби змінюються під впливом численних факторів, в тому числі, під впливом можливостей виробництва, реклами, зміни статусу споживача і т. д.

Невід’ємними рисами (ознаками) економічних потреб є: динамічний розвиток, безмежність, неможливість повного задоволення всього комплексу потреб у будь-який момент часу.

З метою більш повного задоволення складною сукупністю постійно змінюваних потреб здійснюється господарська діяльність, у процесі якої використовуються різноманітні економічні ресурси. В кінцевому підсумку будь-яка господарська діяльність – це процес перетворення певних економічних ресурсів в економічні блага і послуги, що служать задоволенню економічних потреб. Причому економічні ресурси потрібні і цінні бо і в тій мірі, в якій потрібні і цінні створювані з їх допомогою економічні блага.

^ Економічні ресурси – це матеріальні і духовні субстанції, які необхідні для створення і доведення до споживачів економічних благ і послуг, які господарюючі суб’єкти отримують вступаючи в економічні зв’язки з іншими суб’єктами. Всі економічні ресурси в економічній літературі прийнято поділяти на три види: природні, інвестиційні та трудові.

природних ресурсів відносяться орні землі, корисні копалини, водні, лісові ресурси тощо). Нерідко цей вид ресурсів називають коротко «земля»;

^ Інвестиційні ресурси – це всі засоби виробництва, які необхідні для створення благ і послуг, але які самі є результатом попереднього процесу виробництва (будівлі, споруди, виробничі ємності, машини, обладнання, транспортні засоби тощо). Іноді цей вид ресурсів називають «капітал» ( але не в сенсі грошей).

Природні та інвестиційні ресурси в єдності становлять матеріальні економічні ресурси.

^ Трудові ресурси – це люди, що володіють певними фізичними і розумовими здібностями, які можуть бути застосовані для створення певних благ та виконання певних послуг. В рамках трудових ресурсів виділяється особливий вид людських талантів – підприємницька здатність.

Створення і доведення до споживача певних економічних благ і послуг передбачає використання комплексу економічних ресурсів, що включають елементи з кожної групи. Але поєднання цих економічних ресурсів стосовно певної господарської діяльності буде різним. З поняттям «економічні ресурси» тісно пов’язане поняття «фактори виробництва». Ці поняття дуже близькі, але не є синонімами. Якщо поняття «економічні ресурси» відображає лише потенціал економіки, то поняття «фактори виробництва» виражає комплекс реально задіяних у процесі господарювання економічних ресурсів, що чинять безпосередній вплив на результати виробництва. Економічні ресурси, об’єднані та реально функціонують у певній комбінації під впливом підприємницької здатності, при певній технології і в умовах певної екологічної та економічної середовища, стають факторами виробництва. Тому до факторів виробництва відносяться не тільки природні, інвестиційні та трудові ресурси, але і технологія, інформація, екологічна середовище, стан конкурентного середовища, а отже, і рівень монополізації економіки, податкова, кредитна, бюджетна та соціальна політика держави.

Загальною властивістю економічних ресурсів є їх обмежений характер. Причому, економічні ресурси обмежені, по-перше, в часі і просторі, по-друге, вони обмежені з точки зору можливостей у кожен даний момент часу задовольнити весь комплекс економічних потреб. Із-за обмеженості економічних ресурсів суспільне виробництво не в змозі довести до споживачів весь комплекс економічних благ і послуг, який ті хотіли б отримати. У зв’язку з цим в економіці виникає фундаментальна проблема – проблема економічного вибору.

^ 2.Проблема вибору в економіці. Економічна ефективність. Характеристика графіка виробничих можливостей

Проблема вибору стоїть перед будь-яким господарюючим суб’єктом. З точки зору окремої людини ця проблема втілюється у виборі між працею і дозвіллям, у виборі придбання тих чи інших економічних благ.

Економічний вибір з точки зору виробничих осередків втілюється в рішенні трьох основних задач: що виробляти, як виробляти, для кого виробляти (ці задачі будуть трьома основними проблемами економіки).

Проблема «що виробляти» означає: які економічні блага, в якій кількості, якої якості і в якому поєднанні створювати з даних наявних ресурсів, а від виробництва яких благ слід відмовитися в кожен даний момент часу на даному економічному просторі.

Проблема «як виробляти» означає: з яких економічних ресурсів, а точніше, з якого їх обсягу, якості, поєднання і за якою технологією будуть створювати економічні блага.

Проблема «для кого виробляти» означає: кому будуть призначатися вироблені блага і на яких умовах вони будуть надходити споживачеві.

В економіці виділяються короткостроковий і довгостроковий періоди. У рамках короткострокового періоду господарюючі суб’єкти не в змозі змінити кількісний і якісний склад економічних ресурсів. У довгостроковому періоді економічні суб’єкти мають можливість змінити кількість і якість економічних ресурсів, їх структуру і технологію виробництва.

^ Економічний вибір відбувається тоді, коли господарюючий суб’єкт враховує співвідношення між використовуваними економічними ресурсами, з одного боку, кількістю і якістю створюваних економічних благ, які дозволяють задовольнити економічні потреби, з іншого боку. Це співвідношення між витрачає економічними ресурсами та виробленими благами виражається в понятті «ефективність виробництва». Чим менше витрачається економічних ресурсів для виробництва обраного обсягу благ або чим більше створюється необхідних споживачам економічних благ з даних обмежених економічних ресурсів, тим вище ефективність виробництва. У ринковій економіці для господарюючого суб’єкта ефективність буде виражатися в максимізації доходу, зокрема прибутку, при даних грошових вкладеннях в господарську діяльність. В даному випадку ефективність буде втілюватися через співвідношення «витрати – випуск».

В економіці використовується поняття «Парето-ефективність » або «оптимум Парето». (Така назва виникла на честь італійського економіста Вільфреда Парето). Воно означає, що в економіці вільного вибору і відносної обмеженості економічних ресурсів має місце ситуація, коли не можна поліпшити чиє-небудь добробут, не погіршивши при цьому добробут інших суб’єктів. При Парето-ефективності споживачі максимізують ступінь задоволення своїх економічних потреб.

Проблема економічного вибору в економічній теорії розглядається через графік виробничих можливостей.

Припустимо, що в короткостроковому періоді господарюючий суб’єкт з даних наявних економічних ресурсів може виробляти, з одного боку, блага споживчого призначення, в нашому прикладі це буде піца, а з іншого боку, блага виробничого призначення, у нашому прикладі – промислові роботи (в якості прикладу можна було взяти два інших економічних блага). Виходимо з того обставини, що якщо в короткостроковому періоді всі економічні ресурси спрямувати на виробництво промислових роботів, то їх можна створити в кількості 10000 штук. У цьому випадку всі економічні ресурси будуть задіяні у виробництві роботів і, отже, обсяг виробництва піци буде нульовим. Але може бути інша ситуація, коли всі економічні ресурси будуть витрачені на виробництво піци. У цьому випадку буде створено 400000 штук піци, а обсяг виробництва роботів буде нульовим. Проте можливі й варіанти, коли одночасно будуть проводитися і роботи, і піца. Загалом існують такі виробничі альтернативи, тобто варіанти створення двох обраних благ при повному використанні економічних ресурсів.

Короткий опис статті: економічні ресурси це Тип: Навчальний посібник; Розмір: 1.9 Mb.; Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою Кемеровського технологічного інституту харчової промисловості; Тема 2. Загальні основи економічного розвитку; сторінка №1 Навчальний посібник у 2-х частинах Частина 1

Джерело: Тема 2. Загальні основи економічного розвитку — Навчальний посібник у 2-х частинах Частина 1

Також ви можете прочитати