Світова Нафту, Міжнародна торгівля

22.09.2015

Міжнародна торгівля

Значна частина попиту на нафту в основних країнах-споживачах, перш за все входять в ОЕСР, а також в країнах АТР, задовольняється за рахунок імпортних поставок. Статистичні дані про міжнародну торгівлю нафтою наведені в таблиці 1.17–1.23, про торгівлю нафтопродуктами – в таблиці 1.24–1.25.

Треба зазначити, що статистика товарообігу по окремих країнах грішить неточностями. Наприклад, у графу «Експорт» (особливо при використанні даних митної статистики) нерідко включається реекспорт, виникають складності з урахуванням бункерування повітряних і морських суден у міжнародних портах або з обслуговуванням іноземних військових контингентів і т. д. Ряд дрібних імпортерів взагалі фігурує у світовій статистиці нерегулярно. Тому динаміка зовнішньоторговельних операцій з нафтою наводиться нами тільки по країнам, найчастіше виступають основними суб’єктами в цьому роді діяльності, і не враховує держав, що не мають великої ваги у цьому секторі міжнародної торгівлі. Природно, при такому підході неможливо «збити» світовий баланс експорту та імпорту.

Таблиця 1.17

Динаміка експорту нафти (млн т)

Інший підхід застосовується статистиками британо-американської компанії BP Amoco (табл.1.18). Вони ведуть зовнішньоторговельну статистику за великим регіонам, особливо виділяючи тільки п’ять держав (США, Канада, Мексика, Китай і Японія). При такому глобальному підході легко встановлюється баланс між експортом і імпортом, однак торгівля сировиною і нафтопродуктами всередині регіонів не враховується. Тим не менше, ці дані можна вважати цілком задовільним наближенням до істинної картини міжнародного ринку.

Таблиця 1.18

Світовий експорт нафти в 1998 . (за даними BP Amoco), млн т

Слід підкреслити також, що далеко не вся ввозиться в якесь держава нафта (її враховує митна статистика) споживається в країні. Ввезена нафту може бути реэкспортирована або піти на різні потреби міжнародного співтовариства і т. д. Тому в енергетичних і нафтових балансах в графу «імпорт» вноситься тільки та частина імпортованого сирцю, яка реально використана переробною промисловістю. Статистика BP Amoco (табл.1.18) обставини цього не враховує.

Динаміку світового імпорту нафти-сирцю ілюструє табл.1.19.

Таблиця 1.19

Динаміка імпорту нафти (млн т)

У таблиці враховані компенсаційні поставки нафти між Росією і Казахстаном, хоча імпортними у справжньому значенні цього слова вони не є.

Торговельний оборот нафтою-сирцем на міжнародному ринку у 1998 р. зріс на 0.7% по відношенню до попереднього року і на 4.6% по відношенню до не зазначеного кризами 1996 р. Істотних змін в географії сировинних потоків не сталося. Розподіл імпорту по регіонах та окремих великих країн показано в табл.1.20.

Таблиця 1.20

Світовий імпорт нафти в 1998 . (за даними BP Amoco), млн т

Із зіставлення таблиць 1.18 і 1.20 видно, що за оцінкою статистиків компанії BP Amoco в глобальному міжнародному товарообігу бере участь не менше 48% видобутої нафти. Насправді це, мабуть, перевищує 60% (якщо враховувати внутрішньорегіональні перевезення).

У 1998 р. Росія експортувала в країни далекого зарубіжжя 117.9 млн т нафти, тоді як своїм партнерам по СНД відправила всього 19.3 млн т. Частка країн СНД досягла найнижчої позначки за весь час існування Співдружності. У числі основних споживачів російської нафти в 1998 р. були (в дужках – частка в російському експорті, %): Німеччина (14.1), Польща (11.2), Італія (9.0), Білорусія (7.5), Литва (5.5), Чехія (4.4), Гібралтар (4.0), Словаччина та Україна (3.9), Ірландія і Нідерланди (3.0). Значна частина російської нафти (у 1998 р. – 48.3% нафтоекспорту) експортувалася в країни Центральної і Південної Європи по трубопроводу «Дружба», решта вивозилося через морські порти, головним чином через Новоросійськ (в 1998 р. – 29.9 млн т, або 26.3% нафтоекспорту), Вентспілс (14.5 млн т), Одесу (8.2 млн т) і Туапсе (6.1 млн т). Обсяги експорту провідних російських компаній показані в табл.1.21.

Таблиця 1.21

Експортні поставки нафти в далеке зарубіжжя, здійснені провідними російськими нафтовидобувними компаніями 1998 . млн т

Таким чином, 30-40% видобутої нафти російські приватні компанії відправляють за кордон (державна «Роснефть» – майже 55%).

В статистику російського експорту Мінпаливенерго включає транзит азербайджанської, казахською та туркменської нафти (близько 8.0-8.5 млн т), а також вивіз нафти, що йде не по системі магістральних трубопроводів і здійснюється через другорядні порти або по залізниці (близько 3 млн т).

Не менш 40% видобутої в Росії нафти від чверті до третини нафтопродуктів відправляються на експорт (табл.1.22).

Таблиця 1.22

Частка експортної продукції у загальній кількості вироблених в Росії нафти

і нафтопродуктів, %

Динаміка зростання експортної частки в нафтовидобутку показує, що Росія все більше наближається до типовим країнам-постачальникам сировини, групу яких входять переважно країни, що розвиваються: Оман поставляє на світовий ринок понад 90% видобутої в країні нафти, Кувейт, Саудівська Аравія, Лівія – понад 80%, Венесуела і ОАЕ – понад 70%, Іран – понад 60%, Нігерія – більше 50%. Серед найбільших експортерів нафти є тільки одна країна з високим рівнем економічного розвитку – Норвегія; її нафтові ресурси знаходяться в морі, і нефтовидобувальникам вигідніше продавати за кордон сиру нафту, так як транспортування та нафтопереробка були б занадто дороги, та й навколишнє середовище в країні відчуває меншу навантаження, а для норвежців це має неабияке значення.

У США, де з 1994 р. національна видобуток забезпечує менше 50% попиту, нафта імпортується більш ніж з 25 країн, проте основну роль – сумарно близько 62% – грають поставки з Саудівської Аравії, Венесуели, Мексики і Канади (табл.1.23).

Таблиця 1.23

Динаміка поставок нафти в США, млн т

Як видно з наведеної таблиці, США дотримуються обраної ще в середині 70-х років стратегії: поставки з однієї країни не можуть перевищувати шостий частини імпортованої сировини; джерела цієї сировини повинні розташовуватися якомога ближче до США (саме тому постійно зростають обсяги поставок з американських країн, у 1998 р. перевищили 50% сумарного обсягу імпорту); поставки пропонується виконувати переважно з політично і економічно стабільних регіонів; контракти повинні в першу чергу укладатися з дружніми країнами США. (Втім, остання умова не завжди виконується, про що свідчить різко збільшений в 1998 р. обсяг імпорту нафти з Іраку). Проведення в життя зазначених принципів забезпечує безперебійне постачання американської нафтопереробної промисловості сировиною незалежно від політичної кон’юнктури. Разом з тим диверсифікація джерел сировини дозволяє легко змінювати зовнішньоторговельну політику в залежності від кон’юнктури. Наприклад, на початку 90-х років американці легко відмовилися від 300 млн т саудівської нафти, замінивши її рівновеликим кількістю сировини з Великобританії, Норвегії, Венесуели. Варто відзначити скорочення питомої ваги сировини, яка імпортується з країн, що входять в ОПЕК (при тому, що дві держави–учасника цієї організації розташовані на Американському континенті і повністю відповідають умовам, перерахованим вище): якщо в 1993 р. з країн ОПЕК вивозилося 53% нафти, в 1994 р. – 50.7%, то до кінця 1997 р. частка цих поставок скоротився до 46%. Таким чином, американська економіка в значній мірі страхується від наслідків прийняття провідними нафтовидобувними державами рішень про скорочення видобутку нафти і від впливу таких рішень на ціну нафти. Втім, ціни мають неабиякий вплив на імпортну політику, про що свідчить положення, що склалося в 1998 р. коштувало цінами на нафту впасти, як США негайно збільшили поставки сировини з країн ОПЕК – на 20 млн т на рік, або на 1.9%. Продумана стратегія імпорту необхідна американської нафтової промисловості, оскільки вона і в довгостроковій перспективі орієнтується на переважання зарубіжного сировини. Згідно з прогнозом US Energy Information Administration, до 2020 р. видобуток нафти в США скоротиться на 21.5%, а залежність нафтопереробної галузі від імпорту зросте до 64%.

Західна Європа є одним з важливих нафтовидобувних регіонів, але власної нафти їй не вистачає і вона змушена ввозити сировину в кількості, порівнянному з власним видобутком. У 1998 р. сумарний імпорт нафти і нафтопродуктів в Західну Європу становив 493.4 млн т. Більше 43% сировини (213.4 млн т) завезено з країн Близького і Середнього Сходу, близько 20% – з Північної Африки, 18.8% – з країн СНД (головним чином з Росії), 7.8% – з західноафриканських країн, близько 4% – з Північної Америки, 2.6% – з Центральної і Південної Америки. Разом з тим, значну частину видобутої нафти (у 1998 р. – 39.8 млн т) західноєвропейські країни експортують. Мова йде насамперед про сировину, одержуваному транснаціональними видобувними компаніями в оплату витрат на ГРР та облаштування родовищ (компанії зазвичай використовують цю сировину на належних їм НПЗ, побудованих спеціально для переробки нафт даного типу). Іноді, як у випадку Великобританії, експорт є вимушеним, оскільки переважна частина британських НПЗ не використовує північноморську нафту. Вона вивозиться, головним чином, у Північну Америку (41% – у США, 23.4% – у Канаду) і центральноєвропейські країни (14.1%).

Серед азіатських імпортерів нафти і нафтопродуктів найбільш значним є Японія. Потреба в нафтовій сировині японська промисловість задовольняє переважно за рахунок країн Близького і Середнього Сходу (209.6 млн т, або 80.6%); значно поступаються їм поставки з інших нафтовидобувних держав АТР (13%), Китаю (2.9%), Австралії (1.3%). Частка близькосхідного сировини переважає і в закупівлях інших азіатських імпортерів нафти (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур): у 1998 р. з регіону Перської затоки в ці країни ввезено 290.9 млн т нафти і нафтопродуктів (у тому числі нафти – 269.8 млн т), що склало 82% загального обсягу імпорту рідкого палива. Зазначимо, що частка Росії на далекосхідному нафтовому ринку поки що незначна. У 1998 р. туди було спрямовано лише близько 5% російського експорту. Експорт китайської нафти здійснюється переважно в Японію (43.2% загального обсягу) та інші країни АТР (41.5%); ввозити ж нафта китайці воліють з країн Південно-Східної Азії (45.7% загального обсягу імпорту) та з регіону Перської затоки (33.1%).

З регіону Перської затоки вивозиться найбільшу кількість нафти: 817 млн т в 1998 р. (разом з нафтопродуктами – 926.8 млн т). Це становить майже 25% видобутої у світі нафти або 51.5% обсягу світового нафтоекспорту. Основними споживачами близькосхідної нафти в даний час стали країни АТР: 22.6% її поставок направляється в Японію, 31.4% – в інші далекосхідні держави, 24.8% – в Західну і Центральну Європу, 11.3% – у США, 3.5% – до Африки (переважно Південну і Східну), 3.2% – у Латинську Америку.

Світовий ринок нафтопродуктів за обсягом істотно менше нафтового (табл.1.24 і 1.25). В цьому секторі міжнародного обміну набагато помітніша роль промислово розвинених держав, проте останнім часом країни, що були традиційними постачальниками сирої нафти, будують орієнтовані на експорт НПЗ і займають все більш помітне місце в торгівлі готовими продуктами.

Таблиця 1.24

Світовий експорт нафтопродуктів в 1998 . млн т

Світова торгівля нафтопродуктами має більш складну структуру, ніж торгівля сирою нафтою. Як правило, промислово розвинені країни проводять політику підтримки підприємств з високими технологіями переробки, а низькосортні продукти (мазут, котельне паливо) воліють купувати за кордоном. В якості прикладу такої економічної політики наведемо дані про структуру французького експорту та імпорту нафтопродуктів (табл.1.26).

Таблиця 1.25

Світовий імпорт нафтопродуктів в 1998 . млн т

Таблиця 1.26

Динаміка структури експорту та імпорту нафтопродуктів Франції в 1996-1998 рр. %

Динаміка середньорічних цін нафти на світових ринках виявляє довголітню тенденцію до зростання, що порушує тимчасовими і порівняно нетривалими періодами його падіння. Однак минуле дворіччя (1998-1999 рр.) не можна вважати характерним. Ринкова ціна нафти марки «брент» в жовтні 1997 р. була близько 20 дол./бар. через рік з невеликим вона впала більш ніж удвічі, а до кінця 1999 р. барель нафти «брент» продавали вже за 25.5 дол.

Середньорічні ціни на нафту і на конкретні торговельні марки нафти ілюструють табл.1.27 і 1.28, а середньомісячні – рис.1.1-1.3. Дані для побудови взято з журналу «Oil & Gas Journal».

Короткий опис статті: динаміка цін на нафту Міжнародна торгівля Значна частина попиту на нафту в основних країнах-споживачах, перш за все входять в ОЕСР, а також в країнах АТР, задовольняється за рахунок імпортних поставок. динаміка цін на нафту

Джерело: Світова Нафта — Міжнародна торгівля

Також ви можете прочитати