Ресурси політичної влади 3

10.09.2015

Реферат на тему Ресурси політичної влади 3

Ресурси політичної влади

Одна з сторін взаємовідносини суб’єкта і об’єкта влади – це здійснення суб’єктом своєї владної волі стосовно об’єкта. Здійснення владної волі досягається за допомогою використання її суб’єктом особливих засобів. У західній політології вони здобули назву ресурсів влади.

Найважливішою соціальною причиною підпорядкування одних людей іншими є нерівномірний розподіл ресурсів влади.

Ресурси політичної влади — це потенційні можливості, засоби влади, які вона використовує в процесі здійснення своїх повноважень, функцій. Ресурси влади різноманітні і різноманітні. В залежності від етапу суспільно — політичного розвитку конкретної країни і політичного режиму ресурси влади суттєво різняться між собою. Вони мінливі, рухливі. На ранніх етапах суспільного розвитку джерелом і ресурсом влади виступала сила. На стадії капіталістичного розвитку превалювало багатство і гроші. У постіндустріальних країнах знання та інформація стають основним ресурсом розвитку виробництва, влади і суспільства в цілому.

Ресурси являють собою або важливі для об’єкта цінності (гроші, предмети споживання), або засоби, здатні вплинути на внутрішній світ, мотивацію людини (телебачення, преса), або знаряддя (інструменти), за допомогою яких можна позбавити людину тих чи інших цінностей, вищою з яких є життя (зброя, карні органи в цілому).

Ресурси, разом з суб’єктом і об’єктом, виступають одним з найважливіших підстав влади. Вони можуть використовуватися в якості позитивних (надання благ) і негативних (позбавлення благ) санкцій. У процесі їх мобілізації суб’єктом вони трансформуються у владу, яка і являє собою здатність перетворювати певні ресурси під вплив у системі владних взаємовідносин.

Одну з найбільш поширених у західній політології класифікацій ресурсів влади запропонував американський соціолог італійського походження, послідовник Макса Вебера Амітан Вернер Етціоні. Він запропонував виділяти три групи ресурсів:

— утилітарні;

— примусові;

— нормативні.

Утилітарні ресурси – це матеріальні й соціальні блага, пов’язані з повсякденними інтересами людей. З їх допомогою влада, особливо державна, може купувати не тільки окремих політиків, а й цілі шари населення.

Примусові ресурси – це заходи адміністративного покарання, судового переслідування, силового примусу. Вони використовуються зазвичай в тих випадках, коли не спрацьовують утилітарні ресурси. Наприклад, судове переслідування учасників страйку, не побоялися економічних санкцій.

Нормативні ресурси включають засоби впливу на свідомість людини, на формування її переконань, ціннісних установок, на мотивацію його поведінки. Вони покликані переконати підлеглих у спільності інтересів громадян і влади, забезпечити схвалення дій суб’єкта влади, прийняття його вимог.

У вітчизняній політології найбільш поширеною є класифікація ресурсів влади в відповідності зі сферами суспільного життя. Відповідно виділяються економічні, соціальні, культурно-інформаційні та політико-силові ресурси.

Економічні ресурси – це матеріальні цінності, необхідні для суспільного виробництва та споживання: засоби виробництва, земля, корисні копалини, продукти харчування, гроші як їх загальний еквівалент.

Соціальні ресурси – це можливість знижувати або підвищувати соціальний статус людини, її місце в соціальній стратифікації. Це можливість впливати на такі показники, як посада, престиж, освіта, медичне обслуговування, соціальне забезпечення, пільги і т. д.

Культурно-інформаційні ресурси – це знання та інформація, а також засоби їх виробництва і поширення: інститути науки і освіти, ЗМІ та ін. Як вважає відомий американський соціолог О. Тоффлер, в 21 столітті традиційні ресурси влади, такі як сила і багатство, втрачають свій вплив, хоча і не зникають повністю. Справжню ж влада набувають знання та інформація. Вони стають найважливішим ресурсом влади.

Силові ресурси – це зброя та засоби фізичного примусу, а також спеціально підготовлені для їх застосування люди. Їх ядро складають армія, поліція, служби безпеки, суд і прокуратура з їх речовими атрибутами: будівлями, спорядженням, тюрмами і т. п. Цей вид ресурсів традиційно вважається найефективнішим джерелом влади, оскільки його використання здатне позбавити людину вищих цінностей: життя, свободи і майна.

Ресурсами політичної влади можуть виступати також різні конкретні організаційні, культурні, освітні та інші фактори. Серед них: займана посада, престижну освіту, особисті зв’язки, біографічні дані, імідж, суспільно — політичний та інший досвід і багато інші потенційні і реальні можливості і здібності людини, організації, політичного інституту.

Різні ресурси використовуються суб’єктами влади зазвичай у комплексі, хоча кожен тип ресурсів має свої умови реалізації та межа ефективності, найбільш зручні об’єкти і час дії. Опозиційні сили більше спираються на невдоволених. У часи революцій, воєн частіше використовується насильство. Примус більше поширені в країнах зі слабкими демократичними традиціями. В товариствах з традиціями індивідуалізму упор робиться на використання матеріального інтересу, грошей, хоча використовується і примус, страх за життя, здоров’я, добробут.

Слід мати на увазі, що дія тих чи інших засобів влади має межу, за якою їх застосування стає безглуздим. Тому необхідно прагнути до того, щоб основою влади були звичка до порядку, високий рівень культури, добробуту людей, законність, а не страх покарання і примус.

Короткий опис статті: ресурси політичної влади Тема: Ресурси політичної влади 3. Тип: Реферат. Мова: російська. Розмістив (ла): Денис. Розмір: 6 кб. Категорія: Політологія. Короткий опис: ‘Одна із сторін взаємовідносини суб’єкта і об’єкта влади – це здійснення суб’єктом своєї владної волі щодо об’єкта’ Реферат Ресурси політичної влади 3 Політологія

Джерело: Ресурси політичної влади 3

Також ви можете прочитати