Ресурси і види влади. Політичне панування та легітимність, Політологія

19.07.2015

Ресурси і види влади. Політичне панування та легітимність

Опублікував Politologa.net 07.12.2014

Найважливішою соціальною причиною підпорядкування одних людей іншим є нерівномірний розподіл ресурсів влади. У широкому розумінні ресурси влади являють собою все те, що індивід або група можуть використовувати для впливу на інших.

Ресурси влади так само різноманітні, як різноманітні засоби задоволення різних потреб та інтересів людей. Існує кілька класифікацій ресурсів. Американський політолог А. Етціоні ділить їх на утилітарні, примусові та нормативні.

  • Утилітарні ресурси — це матеріальні та інші соціальні блага, що пов’язані з повсякденними інтересами людей. З їх допомогою влада, особливо державна, може купувати не тільки окремих політиків, а й цілі шари населення. Ці ресурси можуть використовуватись як для заохочення, так і для покарання (наприклад, зменшення зарплати);
  • В якості примусових ресурсів зазвичай виступають заходи: адміністративного покарання, використовувані у тих випадках, коли не спрацьовують утилітарні ресурси. Це, наприклад, судове переслідування учасників страйків, які не побоялися економічних санкцій.
  • Нормативні ресурси включають засоби впливу на внутрішній світ, ціннісні орієнтації та норми поведінки людини. Вони покликані переконати підлеглих у спільності інтересів керівника і виконавців, забезпечити схвалення дій суб’єкта влади.

Широко поширена класифікація ресурсів у відповідності з найважливішими сферами життєдіяльності. Вони поділяються на економічні, соціальні, культурно-інформаційні, примусові (силові):

  • Економічні ресурси — це матеріальні цінності, гроші, як їх загальний еквівалент, техніка, родючі землі, корисні копалини і т. д.
  • Соціальні ресурси — здатність підвищення або зниження соціального статусу людини, місця в соціальній стратифікації.
  • Культурно-інформаційні ресурси — знання та інформація, а також засоби їх отримання і поширення: інститути науки і освіти, засоби масової інформації та ін В даний час знання та інформація стають найважливішим ресурсом влади.
  • Примусові (силові) ресурси — це зброя, інститути фізичного примусу і спеціально підготовлені для цього люди. У державі їх ядро складають армія, поліція, служба безпеки, суд, прокуратура. Цей вид ресурсів традиційно вважається найефективнішим джерелом влади, оскільки його використання здатне позбавити людину життя, свободи і майна — вищих для нього цінностей.

Найбільш змістовна класифікація влади в суспільстві відповідно з ресурсами, на яких вона ґрунтується.

Економічна влада — це контроль над економічними ресурсами, власність на різного роду матеріальні цінності. У спокійні періоди суспільного розвитку економічна влада домінує над іншими її видами, оскільки — це прагнення до примноження матеріальних цінностей, підвищення добробуту народу.

З економічною владою тісно пов’язана владу соціальна — розподіл позицій на соціальних сходах — статусів, посад, пільг і привілеїв. З допомогою соціальної політики держава може впливати на суспільне становище широких верств населення, викликаючи тим самим їх лояльність та підтримку.

Культурно-інформаційна влада — це влада над людьми за допомогою наукових знань, інформації і засобів їхнього поширення. Знання використовуються як при підготовці урядових рішень, так і для безпосереднього впливу на свідомість людей з метою забезпечення їх політичної лояльності і підтримки. Інформаційна влада здатна служити різним цілям: не тільки поширенню об’єктивних даних про діяльність уряду, істинності положення в суспільстві в цілому і різних сферах життя, але і маніпулювання — управління свідомістю і поведінкою людей всупереч їх інтересам, а нерідко і волі.

Примусова влада спирається на силові ресурси та означає контроль за людьми за допомогою застосування або загрози застосування фізичної сили.

Для того, щоб впорядкувати, стабілізувати владу в суспільстві, зробити її функціонально спроможної, її необхідно закріпити у формі політичного панування, яке означає структурування в суспільстві відносин командування і підпорядкування, організаційне і законодавче оформлення факту поділу в суспільстві управлінської праці — з одного боку, та виконавчої діяльності — з іншого.

Наукове розуміння панування — це політичний порядок, при якому одні командують, а інші підкоряються, хоча перші можуть знаходитися під демократичним контролем інших. Такий порядок може відповідати інтересам не тільки керуючого меншини, але і всього суспільства або, принаймні його більшості. Прийняття населенням влади, визнання її права управляти та згода підкорюватися означає легітимність політичної влади, яка зазвичай характеризується як правомірна та справедлива.

Великий внесок в теорію легітимації панування (влади) вніс Макс Вебер. У залежності від мотивів підкорення він виділив три головних типи легітимності влади:

  • Традиційна легітимність. Вона знаходиться завдяки звичаям, звичці скорятися владі, вірі в непохитність і священність здавна існуючих порядків. Традиційне панування характерне для монархій і відрізняється міцністю. Тому, вважає Вебер, для стабільності демократії корисно збереження спадкового монарха, підкріплюючого авторитет держави багатовіковими традиціями шанування влади.
  • Харизматична легітимність. Вона заснована на вірі у виключні якості, чудовий дар, тобто харизму керівника, якого інколи навіть обожнюють, створюють культ особистості. Харизматична легітимність базується на вірі та на емоційному, особистому відношенні вождя і маси.
  • Раціонально-правова, демократична легітимність. Її джерелом виступає раціонально зрозумілий інтерес, який спонукає людей підкорятися не особистості керівника, а законам, в межах яких обираються і діють представники влади в демократичних державах.

Крім розглянутих вище, існують і інші способи легітимації і, відповідно, її типи. Один з них — ідеологічна легітимність. Її суть полягає у виправданні влади за допомогою ідеології, що вноситься в масову свідомість. Ідеологія обґрунтовує відповідність влади інтересам народу, нації або класу. Залежно від того, до кого апелює ідеологія і які ідеї вона використовує, ідеологічна легітимність може бути класовою або націоналістичною.

Легітимність влади корениться в політичній культурі населення і означає відповідність її пристрою ціннісним уявленням громадян. Однак їх ставлення до влади може бути не тільки ціннісним — з позицій норм моральності, але й інструментальним — оцінює її точки зору того, що вона дає або може дати людям. Таке інструментальне відношення між громадянами та владою характеризується поняттям ефективності.

Ефективність влади — це її результативність, ступінь виконання нею своїх функцій у політичній системі та суспільстві, реалізації очікувань громадян. В сучасних умовах легітимність та ефективність влади — два найважливіших чинники її стабільності, довіри до неї та підтримки її громадянами.

Короткий опис статті: ресурси влади Найважливішою соціальною причиною підпорядкування одних людей іншим є нерівномірний

Джерело: Ресурси і види влади. Політичне панування та легітимність — Політологія

Також ви можете прочитати