Інформація як економічний ресурс

25.09.2015

Інформація як економічний ресурс

В останні десятиліття все більш явною стає тенденція до поширення принципово нових явищ і процесів в економіці, виявляються інші чинники економічного розвитку як на макрорівні, так і на рівні фірм. Основною причиною таких змін є початок і розвиток «інформаційної революції», що веде до становлення нової економічної системи. Відбувається заміщення машинної техніки як головного виробничого ресурсу індустріальної епохи інформацією, знанням, інтелектом. Зростаюча автоматизація процесів матеріального виробництва дозволяє сконцентрувати трудові зусилля на сфері інтелектуального виробництва, створення інформаційних продуктів і послуг.

Поняття інформації є дуже ємним, воно належить до групи загальнонаукових категорій і займає важливе місце в різних науках, наприклад, у фізиці, біології, психології, економіці, соціології та інших. З точки зору дослідження участі інформації в економічній діяльності та її впливу на економічні процеси і явища, найбільш відповідним представляється таке визначення інформації. інформація – це засіб зниження невизначеності і ризику, що сприяє реалізації визначених цілей суб’єкта. У даному визначенні враховується можливість інформації приносити ті або інші вигоди шляхом зниження невизначеності щодо поточної ситуації та її зміни в майбутньому. У цілому, розгляд інформації як засобу зниження невизначеності використовується в різних теоріях і концепціях, наприклад, в теорії інформації К. Шеннона або теорії прибутку Ф. Найта, але в різних контекстах. Слід зазначити, що інформація може знижувати невизначеність, але, не представляти цінність для економічного агента з-за відсутності потреб, які могла б задовольнити дана інформація. Тому слід доповнити визначення інформації як засобу зниження невизначеності її здатністю забезпечувати досягнення цілей або реалізацію потреб суб’єкта.

Форми існування інформації в економіці різноманітні – вона матеріалізується в різних предметах, в т. ч. в засобах праці, що існує в неовеществленной формі, в т. ч. у вигляді інформаційних продуктів і послуг, знань людей. Поняття знання та інформація слід відокремлювати один від одного. Знання є переробленою інформацією, вони відображають зв’язок між явищами, виявлені закономірності і відповідають на питання «як?», «чому?» і т. п. в той час як інформація дає відповідь на питання «що?», «хто?», «коли?», «де?» [1].

Інформація, як і знання, безсумнівно, являють собою різновид економічних благ, вони задовольняють потреби індивідів, а також використовуються в якості економічних ресурсів, оскільки при всьому достатку інформації існують фактори, які обмежують як можливості її отримання і створення нових знань, так і можливості її використання. Більш складним є питання про віднесення інформації до розряду громадських чи приватних благ. Залежно від форм існування, змісту інформація може виступати і в тому і в іншому якості. При цьому границі розмежування конкретної інформації, знань на суспільне та приватне благо досить розмиті, що суттєво ускладнює регулювання відносин у сфері специфікації і захисту власності на них.

В цьому аспекті розгляду одним з найбільш адекватних критеріїв [2] є можливість комерціалізації інформації, економічно вигідного використання. Так, інформація і знання, матеріалізовані в засобах праці, інших предметах виступають в якості об’єкта власності, в той час як, наприклад, знання, накопичені попередніми поколіннями, відносяться до суспільних благ, доступність яких є запорукою подальшого науково-технічного розвитку.

Інформація як економічне благо звертається в економіці як товар (інформаційних продуктів, послуг), а також як ресурс, що використовується в процесі господарської діяльності. Інформаційні продукти і послуги обмінюються на інформаційному ринку і мають велику кількість особливостей, як на стадіях розробки, виробництва, так і на етапі звернення. До інформаційних товарів і послуг належать програмне забезпечення, бази даних, освітні послуги, консультування, результати НДДКР та інші.

У процесі створення інформаційних товарів основним засобом виробництва виступає інтелект, який являє собою здатність людини створювати нові знання. Звідси виникає особлива суб’єктивність процесу інформаційного виробництва, характерним проявом якої є відсутність більш-менш жорсткої залежності між витратами і результатом виробництва нової інформації і знань. В цілому, в результаті інтелектуальної діяльності створюється унікальний продукт, який приносить дохід її творцеві у процесі тиражування (розповсюдження матеріальних носіїв, із створеною інформацією) або овеществлении в товарах, засобах виробництва, технологіях.

Для здійснення інформаційного виробництва потрібно вихідна сировина – інформація і раніше створені знання. Як економічний ресурс інформація має ряд особливостей, що відрізняють її від традиційних факторів виробництва – землі (природних ресурсів), праці, капіталу. Найбільш важливими властивостями інформації є непотребляемость в процесі використання, самовозрастание в процесі споживання, особлива невизначеність її корисності, відсутність залежності між вихідним обсягів знань і об’ємом нового створеного знання, висока мобільність, як у просторі, так і в плані перетікання з одних наук в інші без втрати актуальності.

Важливо відзначити, що інформації як економічного ресурсу притаманна дихотомія поширеності і рідкості [3]. З одного боку, інформація легко тиражируема, не знищується, а, навпаки, самовозрастает в процесі споживання. У той же час, вона є рідкісним ресурсом завдяки унікальності процесу її виробництва та використання, головним суб’єктом якого виступає людина. Так, в даний час одними з найбільш актуальних проблем є проблема сильного інформаційного тиску на людей, посилення з прискоренням процесу накопичення інформації, а також розповсюдження методів деструктивного інформаційного впливу, що веде до негативних наслідків. Накопичені обсяги інформації і знань не встигають перероблятися, створюються великі масиви непотрібної (принаймні, зараз) і дублюючої інформації. Але поряд з цим існує потреба в знаннях, які зможуть допомогти подолати численні невирішені в даний час проблеми, наприклад, у сфері екології, медицини та інших областях.

У функціонуванні інформації як економічного ресурсу особливе значення мають технічні та технологічні аспекти її використання та обігу в економіці. Саме розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) і комп’ютерної техніки відкрили нові можливості цілеспрямованого використання інформації і знань в економіки, виявили резерви прогресивного розвитку. «Як і будь-який інший ресурс, інформація корисна тільки в тому випадку, якщо ми можемо доставити її туди, де вона необхідна» [4]. Розвиток технологій збору, обробки, накопичення і розповсюдження інформації, організації процесу комунікацій послужили стимулом до появи і повсюдному поширенню нових форм організації бізнесу в цілому і окремих бізнес-процесів. Віртуальні компанії, мережеві організації, ТНК і ТНБ у своїй діяльності базуються на ефективній організації інформаційних взаємодій, створенні та накопиченні знань, баз даних, обмін знаннями, що дозволяють їм досягати переваг в області інновацій, що забезпечує високий рівень конкурентоспроможності.

Інформація як економічний ресурс використовується в різних напрямках, результатом чого є різноманіття форм втілення і шляхів створення вартості. Серед основних напрямів слід виділити наступні:

  • комерціалізація інформації в товарах, послугах, технологіях (створення наукоємної продукції, інтелектуальних товарів, інформаційних послуг, розробка нових технологій виробництва та управління тощо);
  • вплив на суб’єктивні сприйняття і очікування економічних суб’єктів. В якості прикладів можна навести створення інформаційного образу продукту, компанії (репутація), формування потреб або вплив на них.

Інформація і знання містять у собі резерви підвищення продуктивності, оптимізації використання інших ресурсів. Вони стають все більш значущими ресурсами в сучасній економіці, саме вони являють собою важливий об’єкт прикладання інтелектуальних зусиль. ІКТ, комп’ютерна техніка є специфічними машинами нового етапу економічного розвитку – інформаційного, зумовлюючи можливість і ефективність використання інформації. У той же час «швидкість, з якою розвивається технологія в суспільстві, визначається відносним рівнем його здатності засвоювати та обробляти інформацію» [5].

Підвищення значимості і повсюдне поширення якості економічних ресурсів інформації і знань ведуть не тільки до різноманітних позитивних ефектів, зокрема, до економії ресурсів, зниження навантаження на навколишнє середовище, розширенню можливостей людей. Існує і різні проблеми, властивих економіці, в якій інформація і знання стають важливими ресурсами. Так, прискорення темпів науково-технічних прогрессов призводить до посилення тиску на суспільство, оскільки соціальні, так само як і економічні інститути не встигають адаптуватися до змін. Інформаційна навантаження на людей може чинити деструктивний вплив на них, тим більше, що відбувається все більш жорстке і цілеспрямоване використання методів інформаційного впливу. Крім того,

Дослідження інформації як економічного ресурсу, виявлення її ролі та можливостей використання в економіці є одними з найбільш актуальних, складних проблем, що стоять перед економічною теорією. Триваючий процес інформатизації, накопичення досвіду виробництва інформаційної продукції, розширення меж застосування інформації в економіці обумовлюють постійне оновлення теоретичних і практичних основ функціонування інформації.

Література

1. Клімов С. М. Інтелектуальні ресурси суспільства. – СПб. ИВЭСЭП, Знання, 2002. с. 56

2. Там же. С. 70

3. Іноземцев Ст. Л. За десять років. До концепції постекономічної суспільства. М. Academia, 1998. – с. 419.

4. Пильцнер П. Безмежне багатство // Нова постіндустріальна хвиля на Заході. М. Academia, 1999. с. 415.

5. Там же. с. 416.

Зміст

Короткий опис статті: економічні ресурси

Джерело: Інформація як економічний ресурс

Також ви можете прочитати