«Фактори підвищення попиту на електронні державні послуги в Санкт-Петербурзі.

03.04.2017

«Фактори підвищення попиту на електронні державні послуги в Санкт-Петербурзі», представленої в службу забезпечення програм бакалаврату для подальшої передачі у державну атестаційну комісію для публічного захисту, не міститься елементів плагіату. Всі прямі запозичення з друкованих та електронних джерел, а також із захищених раніше курсових і випускних

аналіз ступеня реалізації методичних рекомендацій;

класифікація;

анкетування;

методи статистичного оцінювання.

Сама робота складається з кількох частин: перша – теоретична, яка складається з аналізу нормативно-правової бази, вивчення численних міжнародних досліджень та виділення методологічних підходів до вивчення попиту на електронні державні послуги, систематизації і класифікація факторів попиту на послуги в електронній формі; друга – практична, яка включає в себе аналіз якісного аспекту боку пропозиції електронних державних послуг, вивчення Плану заходів щодо досягнення цільового показника, проведення емпіричного дослідження та розробку стратегії.

При написанні роботи були використані різні джерела інформації. Особливе місце серед них займають численні міжнародні статті, що доводять вплив факторів попиту на процес прийняття та розвитку послуг електронного уряду. Крім того, поточний стан з вивчення попиту на електронні послуги в РФ вивчено за допомогою різних нормативно-правових актів у цій сфері. З метою вивчення факторів попиту на електронні державні послуги були зібрані власні дані на підставі анкетування населення.

В ході емпіричного дослідження для проведення опитування населення була складена анкета, що має наукове обґрунтування. Анкетування громадян Санкт-Петербурга проходило в два етапи: опитування користувачів мережі Інтернет і опитування відвідувачів МФЦ. На підставі одержаних результатів на базі логістичної моделі були виявлені ключові фактори, що надає вплив на громадян намір використовувати послуги електронного уряду. Крім того, вивчені різні соціально-демографічні особливості населення і характеристики споживачів електронних державних послуг Порталу Санкт-Петербурга.

Розділ 1. ЕЛЕКТРОННІ ДЕРЖАВНІ ПОСЛУГИ: ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ

Дана глава присвячена вивченню підходів до визначення «Електронний уряд», поняття «надання державних і муніципальних послуг в електронній формі» в Російській Федерації. Виділено різні типології електронних державних послуг. Наводиться аналіз нормативно-правових актів у сфері послуг електронного уряду РФ. Розглянуто основні методологічні підходи до вивчення попиту на електронні державні послуги. На основі міжнародних емпіричних досліджень виявлено, систематизовано та класифіковано чинники попиту на електронні державні послуги.

Електронні державні послуги як частина системи електронного уряду

На сьогоднішній день існує величезна кількість визначень електронного уряду. Все розмаїття різних підходів до розуміння даного терміну можна представити у вигляді трьох основних напрямків [OECD, 2003]:

електронний уряд як спосіб надання державних послуг та інформації через мережу Інтернет (вузький підхід);

електронний уряд як система державного управління з використанням IT-технологій;

електронний уряд як сучасна форма організації діяльності органів державної влади, при якій взаємодія держави з населенням і бізнесом відбувається переважно через мережу Інтернет.

Не відноситься ні до однієї з запропонованої категорії, Організація економічного співробітництва і розвитку під терміном «Електронний уряд» розуміє застосування інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема мережі Інтернет як інструменту для досягнення кращого правління («better government»).

В Європейському союзі поняття «Електронний уряд» визначається ще більш коротким формулюванням як використання цифрових засобів і систем для надання державних послуг громадянам та бізнесу, що відображає вузький підхід до розуміння терміна.

У свою чергу, під електронним урядом РФ розуміється «нова форма організації діяльності органів державної влади, що забезпечує за рахунок широкого застосування інформаційно-комунікаційних технологій якісно новий рівень оперативності й зручності отримання громадянами і організаціями державних послуг та інформації про результати діяльності державних органів» [Концепція, 2008]. З точки зору класифікації, дане визначення перегукується і третім підходом, і з терміном, сформульованим ОЭСД.

У цілому, слід зазначити, що незважаючи на існування різних термінологічних підходів, очевидним залишається факт, що електронний уряд невіддільне від електронних державних послуг. Крім законодавства, інфраструктури (технологічної, міжвідомчої взаємодії, інформаційної безпеки тощо), і ключову роль в системі електронного уряду відіграють саме державні послуги в електронній формі.

В РФ поняття «надання державних і муніципальних послуг в електронній формі» закріплено у Федеральному законі від 27 липня 2010 року № 210-ФЗ «Про організацію надання державних та муніципальних послуг». Відповідно до статті 2 пункту 6 під даним терміном розуміється надання державних і муніципальних послуг з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій, включаючи використання єдиного порталу державних і муніципальних послуг і (або) регіональних порталів державних і муніципальних послуг, а також використання універсальної електронної карти, у тому числі здійснення у межах такого надання електронної взаємодії між державними органами, органами місцевого самоврядування, організаціями та заявниками. Крім того, законодавством передбачені і інші засоби інформаційно-телекомунікаційних технологій, які визначаються Урядом РФ.

Тим самим ФЗ № 210 позначив відкритий перелік засобів електронного надання державних і муніципальних послуг унаслідок постійного розвитку і вдосконалення інформаційних технологій, що сприяє створенню нових засобів електронного взаємодії з громадянами.

У цілому, щодо визначення «електронна державна послуга» в законодавстві РФ важливо зауважити, що існує розмитість у розумінні того, які саме види послуг (інформаційні, інтерактивні, трансакційні), отримані через інформаційно-телекомунікаційні технології, слід відносити до даного поняття. Ця термінологічна неясність створює в доповнюють і пов’язаних нормативно-правових актах проблеми у визначенні, оцінці та класифікації електронних державних послуг.

Класифікація електронних державних послуг

У загальному вигляді існує три типи державних послуг, одержуваних з допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій [Vintar M. Kunstelj M. Leben A. 2002, Aichholzer і Schmutzer, 1998].

Інформаційні послуги (information), основною метою яких є публікація основної (базової) або спеціалізованої інформації. Даний вид послуг не передбачає прямої взаємодії з споживачем послуги. В якості ілюстрації таких послуг можна навести надання на урядових веб-сайтах новин, звітів, законів, регламентів і т. д.

Інтерактивні послуги (interaction) – підтримують однобічний або двосторонній електронний зв’язок споживача з постачальником. У свою чергу, в рамках одностороннього взаємодії передбачена можливість заповнення і подачі різних форм і бланків в електронному вигляді, в той час як послуги двосторонньої взаємодії використовують механізми зворотного зв’язку постачальника зі споживачем послуги. Прикладами інтерактивних послуг такого формату можуть бути різні форми електронної комунікації, такі як електронна пошта, опитування щодо якості надання послуг в електронній формі, онлайн-консультування і т. д.

Трансакційні послуги (transaction) – послуги, отримання яких вимагає застосування електронного цифрового підпису припускає взаємодію зі споживачем послуги через здійснення фінансових та юридично значущих операцій. Даний тип послуги передбачає можливість здійснення онлайн-платежів, таких як, наприклад, оплата послуг ЖКГ, податків, державних зборів, мит і штрафів.

Слід зазначити, що такий поділ послуг знайшло своє практичне застосування в країнах Європейського союзу. Прогрес у реалізації електронних державних послуг оцінюється на підставі таких стадій:

1 етап – «інформація»: надання відомостей про державних послуг в електронній формі (інформаційні послуги);

Схожі документи:

. службу забезпечення програм бакалаврату подальшої передачі державну атестаційну комісію публічної захисту. не міститься елементів плагіату. прямі запозичення з друкованих і електронних джерел. а також з захищених раніше.

. службу забезпечення програм бакалаврату подальшої передачі державну атестаційну комісію публічної захисту. не міститься елементів плагіату. прямі запозичення з друкованих і електронних джерел. а також з захищених раніше.

. службу забезпечення програм бакалаврату подальшої передачі державну атестаційну комісію публічної захисту. не міститься елементів плагіату. прямі запозичення з друкованих і електронних джерел. а також з захищених раніше.

. службу забезпечення програм бакалаврату подальшої передачі державну атестаційну комісію публічної захисту. не міститься елементів плагіату. прямі запозичення з друкованих і електронних джерел. а також з захищених раніше.

. взаємодії бізнесу та зацікавлених сторін () міжнародний ринок», представленої службу забезпечення програм бакалаврату подальшої передачі державну атестаційну комісію публічної захисту. не міститься елементів плагіату

. службу забезпечення програм бакалаврату подальшої передачі державну атестаційну комісію публічної захисту. не міститься елементів плагіату. прямі запозичення з друкованих і електронних джерел. а також з захищених раніше.

Короткий опис статті: електронні джерела Документ — Сама робота складається з кількох частин: перша – теоретична, яка складається з аналізу нормативно-правової бази, вивчення численних міжнародних досліджень та виділення методологічних підходів до вивчення попиту

Джерело: «Фактори підвищення попиту на електронні державні послуги в Санкт-Петербурзі», представленої в службу забезпечення програм бакалаврату для подальшої передачі у державну атестаційну комісію для публічного захисту, не міститься елементів плагіату. Всі прямі запозичення з друкованих та електронних джерел, а також із захищених раніше курсових і випускних — Документ — стор. 2

Також ви можете прочитати