Екологічні проблеми повязані з видобутком, переробкою і транспортуванням нафти .

03.10.2015

Тема: Екологічні проблеми пов’язані з видобутком, переробкою і транспортуванням нафти

Міністерство освіти Російської Федерації

Гімназія №1

«Екологічні забруднення, пов’язані з видобуванням, переробкою і транспортуванням нафти».

Виконав: Назаров Валерій

Перевірив: Заболотнова Тетяна Вікторівна

Владивосток 2003 р.

Зміст.

Глава 1.

Введення …………………………………………….. 2

Розділ 1. Небезпеки, пов’язані з інтенсивним видобутком нафти………………………………………. 3

Розділ 2. Забруднення атмосфери………………….6

Розділ 3 .Нафтове забруднення

Світового океану…………………………………….11

Глава 4 .Забруднення ґрунтового покриву……….19

Глава 5 .Способи захисту від забруднень пов’язаних з видобутком, транспортуванням і переробкою нафти…………………………………21

Висновок…………………………………………. 24

Список використаної літератури……………..25

Введення.

Екологічні забруднення нафтопродуктами, на мій погляд, дуже актуальна і важлива тема, яка з кожним днем нагадує про себе все більше і частіше. Кожну хвилину в світі видобуваються тисячі тонн нафти, і при цьому люди навіть не замислюються про найближчому майбутньому нашої планети, адже тільки за 20 століття було виснажене більшу кількість нафтових запасів нашої планети. При цьому збиток, який був нанесений за цей порівняно короткий відрізок часу, не зрівняється ні з однією катастрофою, що сталася за всю історію людства.

Але як позбавитися від відходів, які забруднюють все жизненоважные середовища нашої планети.

В гонитві за нафтою людина безжально витісняє природу: вирубує ліси, захоплює пасовища і ріллі, забруднює навколишнє середовище. „Перш природа загрожувала людині, — пише Ж. В. Кусто, — а зараз людина загрожує природі». Ці слова відомого французького вченого-природознавця визначають нинішнє співвідношення сил в органічному світі. Своєю нерозумною діяльністю людина може поставити природу на грань біологічної катастрофи, яка відгукнеться, передусім на нього самого. Справджуються слова французького поета Ф. Р. де Шатобріана: „Ліси передували людині, пустелі слідують за ним». Вже зараз, за висловом Дж. Маршу, „Земля близька до того, щоб стати непридатною для кращих своїх мешканців». Під „кращими мешканцями» американський вчений мав на увазі людей.

У цій роботі описані основні джерела екологічних забруднень пов’язаних з нафтою, а також мої пропозиції щодо їх усунення.

Розділ 1.Небезпеки, пов’язані з інтенсивним видобутком нафти.

Спочатку людина не замислювався про те, що таїть в собі інтенсивний видобуток нафти і газу. Головним було викачати їх якомога більше. Так і робили. Але ось на початку 40-х рр .. поточного сторіччя з’явилися перші тривожні симптоми.

Це сталося на нафтовому родовищі Вілмінгтон (Каліфорнія, США). Родовище простягається через південно-західні райони міста Лос-Анджелеса і через затоку Лонг-Біч доходить до прибережних кварталів однойменного курортного міста. Площа нафтогазоносності 54 км 2. Родовище було відкрито в 1936 р. а вже в 1938 р. стало центром нафтовидобутку Каліфорнії. До 1968 р. з надр було викачано майже 160 млн. т нафти і 24 млрд. м 3 газу, все ж сподіваються отримати тут понад 400 млн. т нафти.

Розташування родовища в центрі высокоиндустриальной і густонаселеної області південної Каліфорнії, а також близькість його до великим нафтопереробним заводам Лос-Анджелеса мало важливе значення в розвитку економіки всього штату Каліфорнія. У зв’язку з цим з початку експлуатації родовища до 1966 р. на ньому постійно підтримувався найвищий рівень видобутку в порівнянні з іншими нафтовими родовищами Північної Америки.

У 1939 р. жителі міст Лос-Анджелес і Лонг-Біч відчули досить відчутні струси поверхні землі — почалося просідання ґрунту над родовищем. У сорокових роках інтенсивність цього процесу посилилася. Намітився район осідання у вигляді еліптичної чаші, дно якої припадало саме на звід антиклінальної складки, де рівень відбору не одиницю площі був максимальний. У 60-х рр. амплітуда осідання досягла вже 8,7 м. Площі, приурочені до країв чаші осідання, відчували розтягнення. На поверхні з’явилися горизонтальні зміщення з амплітудою до 23 см, спрямовані до центру району. Переміщення ґрунту супроводжувалося землетрусами. В період з 1949 р. по 1961 р, було зафіксовано п’ять досить сильних землетрусів. Земля в буквальному сенсі слова йшла з-під ніг. Руйнувалися пристані, трубопроводи, міські будови, шосейні дороги, мости і нафтові свердловини. На відновлювальні роботи витрачено 150 млн. дол. У 1951 р. швидкість просідання досягла максимуму — 81 см/рік. Виникла загроза затоплення суші. Налякані цими подіями, міська влада Лонг-Бич припинили розробку родовища до вирішення виниклої проблеми.

До 1954 р. було доведено, що найбільш ефективним засобом боротьби з просіданням є закачування в пласт води. Це обіцяло також збільшення коефіцієнта нафтовіддачі. Перший етап роботи з заводненню був початий в 1958 р. коли на південному крилі структури почали закачувати в продуктивний пласт без малого 60 тис.м 3 води на добу. Через десять років інтенсивність закачування вже зросла до 122 тис. м/добу. Просідання практично припинилося. В даний час в центрі чаші воно не перевищує 5 см/рік, а по деяких районах зафіксовано навіть підйом поверхні на 15 див. Родовище знову вступило в експлуатацію, при цьому на кожну тонну відібраної нафти нагнітають близько 1600 л води. Підтримання пластового тиску дає в даний час на старих ділянках Уилмингтона до 70 % добової видобутку нафти. Всього на родовищі добувають 13 700 т/добу нафти.

останнім часом з’явилися повідомлення про просідання дна Північного моря в межах родовища Экофиск після вилучення з його надр 172 млн. т нафти і 112 млрд. м 3 газу. Воно супроводжується деформаціями стовбурів свердловин і самих морських платформ. Наслідки важко передбачити, але їх катастрофічний характер очевидний.

Просідання ґрунту і землетруси відбуваються і у старих нафтовидобувних районах Росії. Особливо це сильно відчувається на Старогрозненском родовищі. Слабкі землетруси, як результат інтенсивного відбору нафти із надр, відчувалися тут у 1971 р. коли стався землетрус інтенсивністю 7 балів в епіцентрі, який був розташований в 16 км від р. Грозного. В результаті постраждали житлові та адміністративні будівлі не тільки селища нафтовиків на родовищі, але і самого міста. На старих родовищах Азербайджану — Балахани, Сабунчи, Романи (в передмістях р. Баку) відбувається осідання поверхні, що веде до горизонтальних переміщень. У свою чергу, це є причиною зминання і поломки обсадних труб експлуатаційних нафтових свердловин.

Зовсім недавні відгомони інтенсивних нафтових розробок відбулися в Татарії, де у квітні 1989 р. було зареєстровано землетрус силою до 6 балів (р. Менделеевск). На думку місцевих фахівців, існує пряма залежність між посиленням відкачування нафти з надр і активізацією дрібних землетрусів. Зафіксовані випадки обриву стовбурів свердловин, зминання колон. Підземні поштовхи в цьому районі особливо насторожують, адже тут споруджується Татарська АЕС. У всіх цих випадках однією з дієвих заходів також є нагнітання в продуктивний пласт води компенсує відбір нафти.[13. Стр. 134-137]

Розділ 2 .Забруднення атмосфери.

Набагато більшу небезпеку таїть у собі використання нафти і газу як палива. При згорянні цих продуктів в атмосферу виділяються у великих кількостях вуглекислий газ, різні сірчисті сполуки, оксид азоту і т. д. Від спалювання всіх видів палива, в тому числі і кам’яного вугілля, за останні півстоліття вміст діоксиду вуглецю в атмосфері збільшилася майже на 288 млрд. т, а витрачено, за підрахунками академіка Ф. Ф. Давітая, більш 300 млрд. т кисню. Таким чином, з моменту перших вогнищ первісної людини атмосфера втратила близько 0,02 % кисню, а набула до 12 % вуглекислого газу. В даний час щорічно людство спалює 7 млрд. т палива, що споживається понад 10 млрд. т кисню, а надбавка діоксиду вуглецю в атмосфері доходить до 14 млрд. т. В найближчі роки ці цифри зростатимуть у зв’язку із загальним збільшенням видобутку горючих корисних копалин і їх спалюванням. На думку Ф. Ф. Давітая, до 2020 р. в атмосфері зникне близько 12 000 млрд. т кисню (0,77 %). Таким чином, через 100 років склад атмосфери істотно зміниться і, треба думати, в гіршу сторону.

Зменшення кількості кисню й ріст змісту вуглекислого газу, в свою чергу, будуть впливати на зміну клімату. Молекули діоксиду вуглецю дозволяють коротковолновому сонячного випромінювання проникати крізь атмосферу Землі і затримують інфрачервоне випромінювання, що випускається земною поверхнею. Виникає так званий „парниковий ефект», і среднепланетная температура підвищується. Припускають, що потепління з 1880 р. по 1940 р. значною мірою слід віднести за цей рахунок. Здавалося б, надалі потепління має прогресивно наростати. Однак інша вплив людини на атмосферу нейтралізує „парниковий ефект».

Людство виділяє величезну кількість пилу та інших мікрочастинок, екрануючих сонячні промені і зводять нанівець нагрівальне дія вуглекислого газу. За відомостями американського фахівця К. Фрейзера, над Вашингтоном помутніння атмосфери з 1905 р. по 1964 р. склало 57 %, а над одним із швейцарських міст — 88 %. Над Тихим океаном прозорість атмосфери знизилася на 30 % всього за десять років — з 1957 р. з 1967 р.

Забруднення атмосфери таїть в собі і іншу небезпеку — воно знижує кількість сонячної радіації, що досягає поверхні Землі. За даними Національного управління США з вивчення океану та атмосфери над територією цієї країни в період з 1950 р. по 1972 р. сонячна радіація зменшувалася восени на 8 %, а навесні збільшувалася на 3 %. У середньому з 1964 р. вона впала на 1,3 %, що еквівалентно втраті приблизно 10 хв сонячного дня на добу. Ця, здавалося б, дрібниця може мати серйозні кліматологічні наслідки.

Забруднення атмосфери над Сполученими Штатами призвело в 1975 р. до зовсім несподіваного явища. В районі Бостона (штат Массачусетс) було встановлено різке збільшення кількості озону в атмосфері — 0,127 частини на мільйон, тоді як встановлений федеральними властями США межа безпеки становить 0,08 частини на мільйон. Відомо, що озон утвориться в атмосфері при взаємодії вуглеводнів з киснем повітря і у великих кількостях він більш отруйний, ніж чадний газ. 10 серпня 1975 р. управління охорони здоров’я штату оголосив „озон-тривогу», яка тривала до 14 серпня. Це була вже друга тривога за рік.

Велика роль у забрудненні атмосфери належить реактивним літакам, машин, заводам і фабрикам. Щоб перетнути Атлантичний океан, сучасний реактивний лайнер поглинає 35 т кисню і залишає інверсійні сліди, що збільшують хмарність. Значно забруднюють атмосферу і автомашини, яких вже зараз налічується понад 500 млн. За підрахунками фахівців, машини „розмножуються» в 7 разів швидше людей. Саме їм належить половинна частка участі в отруєнні Америки. Як заявив у 1976 р. сенатор Е. Маски, у США щороку від захворювань, викликаних забрудненням повітря, помирає 15 тис. осіб. Американців це не на жарт турбує. З’являються різні проекти створення двигунів, що працюють на інших видах палива. Електромобілі вже не новина, у багатьох країнах світу є досвідчені зразки, але поки їх широке впровадження в життя стримується із-за малої потужності акумуляторів.

останнім часом з’явилася нова ідея — автомобіль з інерційним двигуном. До спорудження його приступили американські компанії „Лір моторі» і „Ю. Флайвилс». Він буде забезпечений двома важкими маховиками, що працюють у вакуумі. Для їх розкручування перед виїздом передбачений електромотор, що живиться від побутової мережі. Запасена кінетична енергія маховиків через коробку передач буде надходити на провідні колеса. Однієї зарядки вистачить на 80 км пробігу зі швидкістю 96 км/год, Максимальна швидкість такого автомобіля досягає 160 км/год. Автомобіль, якому не потрібен ні бензин, ні інше пальне і який не виробляє вихлопних газів скоро буде втручатись в життя людей.

Чималий внесок в отруєння атмосфери вносять різні заводи, тепло — і електростанції. Середньої потужності електростанція, що працює на мазуті, щодоби викидає в навколишнє середовище 500 т сірки у вигляді сірчистого ангідриту, який, з’єднуючись з водою, відразу ж дає сірчисту кислоту. Французький журналіст М. Рузі наводить такі дані. Теплова електростанція компанії „Електрісіте де Франс» щодня викидає в атмосферу зі своїх труб 33 т сірчаного ангідриту, який може перетворитися у 50 т сірчаної кислоти.

Забруднення атмосфери різними шкідливими газами та твердими частинками призводить до того, що повітря великих міст стає небезпечним для життя людей. В деяких містах США, Японії, Німеччини регулювальники вуличного руху дихають киснем із спеціальних балонів. Пішоходам ця можливість надається за додаткову плату. У Токіо і деяких інших містах Японії на вулицях встановлюються кисневі балони для дітей, щоб вони по дорозі в школу могли ковтнути свіжого повітря. Японські підприємці відкривають спеціальні бари, де люди поглинають не алкогольні напої, а свіже повітря. Правда, в останні роки ситуація змінилася в кращу сторону.

Особливу небезпеку для життя людей становлять смертоносні тумани, опускаються на великі міста. Найбільша трагедія сталася у 1952 р. в Лондоні. Прокинувшись вранці 5 грудня, лондонці не побачили сонця. Надзвичайно щільний смог, суміш диму і туману, тримався над містом 3-4 дні. Цей зміг, за офіційними даними, забрав 4 тис. життів, погіршивши стан здоров’я ще багатьох тисяч людей. Такі тумани не раз душили людей та інших міст Західної Європи, Америки і Японії. У бразильському місті Сан-Паулу рівень забруднення повітря в 3 рази перевищує максимально допустимі норми, а в Ріо-де-Жанейро — в 2 рази. Звичайними захворюваннями тут стали подразнення слизової оболонки очей, алергічні захворювання, що переходять у хронічний бронхіт та астму. Японський місто Нагоя отримав титул „японської столиці смогу»,

Токіо вийшов на третє місце серед японських міст по числу захворювань, викликаних забрудненням навколишнього середовища. В даний час тут зареєстровано понад 4 тис. таких хворих. У середині жовтня 1975 р. серйозна загроза отруєння нависла над цим величезним містом, де живе майже 12 млн. чоловік. Концентрація різних шкідливих оксидів в ряді районів міста в б разів перевищила допустимий рівень. Токійські влада віддала розпорядження всім фабрикам і заводам скоротити споживання палива на 40 %. Мешканцям порадили не випускати дітей на вулицю, щоб уберегти їх від отруєння.

Облогу смертоносних туманів не витримують навіть рослини. За останні 10 років зелена зона Токіо скоротилася на 12 %, нині на кожного городянина доводиться не більше 1 м 2 зелених насаджень. З’явилися фірми, які здають дерева напрокат. Оренда півметрового живого рослини в горщику коштує в місяць приблизно 4000 ієн. Але і ці кочують по місту „одномісні парки» не витримують забруднення атмосфери, марніють і в’януть. Щоб зберегти флору, її час від часу вивозять на свіже повітря в заміські райони. Все частіше і частіше для „озеленення» промисловість випускає синтетичні пальми, бамбук, квіти, траву і цілі штучні газони.

Щоб вчасно вжити захисні заходи від смогу, в Кентському університеті (США) сконструйований спеціальний міні-протигаз. Якщо забруднення повітря приймає загрозливі розміри, то на приладі спалахує мініатюрна лампочка. Одним рухом руки можна дістати портативну маску і захистити свої легені від отруйних речовин. В Японії виведений спеціальний сорт бегонії „зимова королевська гамма-3″, яка служить індикатором особливого фотохімічного смогу, що утворюється в результаті розкладання вихлопних газів автомобілів під впливом сонячних променів. При підвищенні концентрації смогу на листках рослин вже через б ч. з’являються білі плями.

Розділ 3.Нафтове забруднення Світового океану.

Нерозважливо загрязнет людина і водні басейни планети. Щороку в Світовий океан з тих чи інших причин скидається від 2 до 10 млн. т нафти. Аерофотозйомкою з супутників зафіксовано, що вже майже 30% поверхні океану покрито нафтовою плівкою. Особливо забруднені води Середземного моря. Атлантичного океану і їх береги.

Літр нафти позбавляє кисню, необхідного рибам, 40 тис. л морської води. Тонна нафти забруднює 12 км2 поверхні океану. Ікринки багатьох риб розвиваються в приповерхневому шарі, де небезпека зустрічі з нафтою досить велика. При концентрації її в морській воді в кількості 0,1-0,01 мл/л ікринки гинуть через кілька діб. На 1 га морської поверхні може загинути більше 100 млн. личинок риб, якщо є нафтова плівка. Щоб її отримати, достатньо вилити 1 л нафти.

Джерел надходження нафти в моря і океани досить багато. Це аварії танкерів і бурових платформ, скидання баластних і очисних вод, приносять забруднюючих компонентів річками.

В даний час 7-8 т нафти з кожних 10 т, що видобуваються в море, доставляється до місць споживання морським транспортом. На деяких ділянках Світового океану відбувається буквально стовпотворіння. Наприклад, через протоку Ла-Манш, ширина якого 29 км, щодоби проходить понад 1000 судів. Не дивно, що кількість танкерних катастроф тут велике. Особливо вони зросли в 70-80-х рр. Тільки в 1975 р. загинуло 10 танкерів загальною водотоннажністю в 815 тис. т. Майже кожен рік трапляються великі катастрофи. Мабуть, перша, яка сколихнула світ, відбулася в 1967 р. Біля берегів Західної Європи зазнав аварію супертанкер „Торрі Каньйон», в море потрапило 120 тис. т нафти. Величезна нафтова пляма обезобразило прибережні води і берега Франції та Англії. Загинуло 50 тис. водоплавних птахів, тобто 90 % морських птахів цих районів.

В подальшому катастрофи великих танкерів втілювали в моря і океани все нові і нові порції нафти. 1974 р. — аварія американського танкера „Трансхерон», що мав на борту 25 000 т нафти. З пробоїн лише за перший тиждень витекло 3500 т нафти! Величезна нафтова пляма площею в кілька десятків квадратних кілометрів повільно рушило до узбережжя південно-індійського штату Керала, знищуючи морських мешканців.

У січні 1976 р. в затоку Бантри (Ірландія) з вини компанії „Галф ойл» (США) з танкера „Афарін зодіак» водотоннажністю 210 тис. т вилилося 450 т нафти. Під її шаром виявилася вся північна частина затоки, а під загрозою і узбережжі протягом 35 км.

У лютому 1976 р. на танкері „Сан-Петер», совершавшем під ліберійським прапором плавання з Перу, Колумбію з 33 тис. т нафти на борту, спалахнула пожежа. Судно затонуло, нафта вилилася в море. Десять днів моряки колумбійських ВМС вели безуспішну боротьбу за очищення вод в районі лиха, що охопило прибережну смугу довжиною близько 30 км.

На початку 1976 р. біля берегів Бретані зазнав аварії супертанкер „Олімпік брейвери» водотоннажністю 275 тис. т — власність компанії, заснованої грецьким магнатом А. Онассисом. Жахливий мазутне місиво затопило берега колись мальовничого французького про-ва Уессан. Уряд був змушений залучити військово-морські сили і саперні підрозділи для очищення узбережжя острова, рослинності і тваринного світу якого вже завдано непоправної шкоди.

У січні 1977 р. танкер „Арго Мерчент» завдовжки 182 м сів на мілину біля берегів американського штату Массачусетс. Хвилі розкололи махину і 29 млн. л темної маслянистої рідини вилилося в океан, утворивши пляму розміром 240х60 км.

У 1977 р. — катастрофа з танкером „Айринз Челленджер» і 20 млн. л нафти потрапило в акваторію Гавайських островів. У цьому ж році в результаті пожежі на борту танкера „Хэвайан патріот» у північній частині Тихого океану „втрачено» 90 тис. т нафти.

1978 р. знаменується найбільшою танкерної катастрофою біля берегів Бретані. Американський супертанкер „Амоко Кадіс» наскочив на рифи, виливши в море 230 тис. т нафти.

Найбільш великою аварією в 1979 р. стало зіткнення танкерів „Этлэнтик эмпресс» і „Іджен Кэптэн» в Карибському затоці недалеко від Тринідаду. У море вилилося 300 тис. т нафти.

Листопадовий шторм 1981 р викинув на хвилеріз порту Клайпеда грецький танкер „Глобус Асини». З утвореної пробоїни в море витекло 10 тис. т нафти.

У серпні 1983 р. недалеко від європейського узбережжя Атлантики загорівся танкер „Кастілло де Бельвер». Судно затонуло, випустивши у води океану 250 тис. т нафти.

Біля узбережжя Антарктиди в січні 1989 р. зазнав аварії танкер „Баія параісо» з 1 тис. т дизельного масла на борту. Два місяці потому страшна трагедія розігралася в арктичних водах Аляски. Танкер „Екссон валдиз» з вини капітана напоровся на риф. З пробоїни витекло понад 40 тис. т нафти. Утворилася нафтова пляма площею до 800 км 2. Акваторія протоки Принц Вільям була оголошена „зоною лиха». На боротьбу із забрудненням були кинуті ВМС США. Ряд країн світу (в тому числі і Росія) поспішили прийти на допомогу. Тим не менш, за словами газети „Вашингтон пост», ця аварія загрожує „потенційною екологічною катастрофою», наслідки якої важко передбачити.

У кінці березня 1989 р. голландський річковий танкер сів на мілину в районі Бад-Хоннефа. У річку вилилося близько 1 тис. т нафти. Нафтова плівка покрила річку протягом 7 км. Під загрозою опинилося життя річкових мешканців в районі 50 км нижче західно-німецької столиці.

У квітні 1989 р. індійський танкер „Канченджунга» налетів на рифи в Червоному морі в територіальних водах Саудівської Аравії — в 5 км від порту Джида. З пробоїн витекло понад 10 тис. т нафти.

Сумний список танкерних аварій можна було б продовжити, але їх частка в нафтовому забрудненні моря порівняно невелика. В 3 рази більше надходить нафти в акваторії за рахунок промивки цистерн танкерів і скидання води; в 4 рази інтенсивніше забруднюють моря і океани покидьки нафтохімічних заводів, майже стільки ж нафти поставляють і аварії морських бурових .

Сумний рекорд за забруднення морських вод належить нафтовій свердловині „Іксток-1″ (Мексика), пробуреної біля берегів п-ова Юкатан в Мексиканській затоці. Аварія сталася в червні 1979 р. і щодня в акваторію виливалося більше 4 тис. т нафти. Свердловина фонтанувала більше місяця, виплеснув з надр майже 0,3 млнл „чорного золота». Ліквідація фонтану обійшлася в 131,6 млн. дол.

Встає загрозливий питання: що робити з цими „чорними океанами»? Як врятувати їх мешканців від загибелі?

Будуються різні плани. У Франції створена спеціальна центрифуга марки „Циклонет». Вона встановлюється на самохідної портової баржі разом з групою насосів, які збирають з поверхні воду разом з плівкою нафти. Потрапляючи потім під обертові барабани пристрою, суміш швидко розділяється, продуктивність 200 M/ч.

Шведські та англійські фахівці для очищення морських вод від нафти пропонують використовувати старі газети, шматки обгортки, обрізки з паперових фабрик. Все це подрібнюється на тонкі смуги завдовжки 3 мм Кинуті на воду, вони здатні увібрати в себе 28-кратну кількість нафти порівняно з власною масою. Потім паливо з них легко витягується пресуванням. Такі смужки паперу, поміщені у великі нейлонові „авоськи», пропонується використовувати для збору нафти в море на місці катастрофи танкерів.

Є й інші плани. Хороші результати дає застосування диспергаторов — особливих речовин, що зв’язують нафту; обробка нафтових плівок залізним порошком з подальшим збиранням „тирси» магнітом. Великі надії покладаються на біологічний захист: в лабораторіях фірми „Дженерал електрик» (США) створений супермикроб, здатний розщеплювати молекули УВ.

Російські вчені встановили, що деякі мешканці морів зовсім не страждають від нафтового забруднення. У Каспії, наприклад, живе молюск — кардиум. Це крихітна істота, що отримала свою назву за серцеподібну форму черепашок, грає важливу роль в очищенні морської води, добуваючи собі таким чином і їжу, і кисень для дихання. Якщо подібними здібностями міг би володіти людина, то у добу він повинен був би пропускати крізь себе більш 200 т води! Природа „планувала» необхідність очищення морів і океанів, адже відомо і природне надходження нафти в ці водойми. Проникнення її з-під землі зафіксовано, наприклад, біля берегів Каліфорнії, Австралії, Канади, Мексики, Венесуели, в Перській затоці. На одній з ділянок дна Каліфорнійського затоки, в протоці Санта-Барбара, зафіксована природна витік нафти з надр з дебітом від 350 до 500 м в добу. Передбачається, що цей процес протікає тут вже десятки тисяч років, а вперше був зареєстрований в 1793 р. англійським мореплавцем Д. Ванкувером. За оцінками вчених США, річне надходження нафти в Світовий океан при природному просочування становить від 200 тис. т до 2 млн. т. Перший межа найбільш ймовірний, він складе всього близько б % від загального обсягу нафти, що надходить в моря і океани планети з антро-погенных джерел. Досить сказати, що при згадуваної вже аварії танкера „Торрі Каньйон» в океан вилилося стільки ж нафти, скільки просочується у воду з каліфорнійських родовищ за 28 років. Такі кількості не під силу живим санітарам моря, людина ж поки їм надати суттєвої допомоги, на жаль, не в змозі.

Крім нафти, в моря і океани виноситься багато інших продуктів життєдіяльності людини, забруднюючих ці водойми. За даними Ж. В. Кусто, у верхньому шарі океанів до глибини 300 м міститься свинець, ртуть, кадмій, які вбивають рибу і навіть самих людей. За даними учених Каліфорнійського університету, тільки в північній акваторії Тихого океану на початок 80-х рр. плавало близько 5 млн. старої гумової взуття, 35 млн. порожніх пластмасових пляшок і близько 70 млн. скляних. Ж. В. Кусто пише: „Море стало стічною ямою, куди стікаються всі забруднюючі речовини, що виносяться отруєними річками; всі забруднюючі речовини, які вітер і дощ збирають у нашій отруєній атмосфері; всі ті забруднюючі речовини, які скидають такі отруйники, як танкери. Тому не слід дивуватися тому, що потроху з цієї стічної ями йде життя».

Така ж ситуація складається з гідросферою і на континенті:

річки і озера робляться непридатними не тільки для їх законних мешканців, але і для людей. У Німеччині, наприклад, щорічно зливається в річки 14 млрд. м 3 стічних вод, з яких піддається очищенню в кращому випадку одна третина. Рейн — річка, що постачає водою багато міст Західної Європи, несе у своїх водах кожні добу стільки отруйних хімічних речовин, скільки можуть перевезти 1000 залізничних складів. Голландські хіміки вважають, що в районі Роттердама небезпечна концентрація речовин у воді Рейну настільки велика, що нею не можна навіть чистити зуби, так як можна отруїтися. Десять років тому був здійснений зухвалий акт вандалізму: кілька тисяч літрів відпрацьованого мазуту було злито в Рейн поблизу Дюссельдорфа (Німеччина). Поверхня води на протязі 7 км виявилася покрита отруйної плівкою, що несе загибель річковим мешканцям. Під загрозу поставлено постачання водою жителів Дюссельдорфа та інших при-рейнських міст. Не краще йде справа з найбільшою річкою США — Міссісіпі. У біологічному сенсі ледь не загинули Великі Озера Північної Америки. Лише титанічні зусилля, обошедшиеся США в 17 млрд дол. врятували ці унікальні водойми.

Варварське ставлення до природи при освоєнні нафтових родовищ проявляється і в нашій країні. З різних причин при видобутку і транспорті „чорного золота» частина сировини виливається на земну поверхню та у водойми. Досить сказати, що тільки за 1988 р. при поривах нафтопроводів на Самотлорському родовищі в однойменне озеро потрапило близько 110 тис. т нафти. Відомі випадки зливу мазуту та сирої нафти в річку Обь (нерестилище цінних порід риб) і інші водні артерії країни.

Створюється враження, ніби людина забуває про те, що вода — основа життя. А де Сент-Екзюпері, зрозумів справжню ціну води після катастрофи літака в Цукрі, писав: „Вода, в тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не відаючи, що ти таке! Не можна сказати, що ти необхідна для життя: ти — саме життя. Ти наповнюєш нас радістю, яку не поясниш нашими почуттями. З тобою повертаються до нас сили, з якими ми вже попрощалися. По твоїй милості в нас знову починають вирувати висохлі джерела нашого серця».

Але вода потрібна не тільки людям. Щоб виростити 1 т зерна, потрібно 1000 м 3 води, щоб виплавити 1 т сталі — 120 м 3. Кількість прісної води, придатної для людини, з кожним роком стає все менше і менше. Вже зараз США щорічно платять 2 млрд. дол. Канаді за право використовувати природні джерела прісної води, що знаходяться на території цієї країни. Жителі Дуйсбург (Німеччина) платять за воду, що його привозили з Франції, за 89 пфенігів за літр. Припускають, що років через десять пляшка питної води буде коштувати дорожче пляшки вина.

У той же самий час річки — ці природні резервуари проточною прісної води — часто використовують як транспорт для промислових відходів. Щорічно річки викидають в моря і океани 2,3 млн. т свинцю, 1,6 млн. т марганцю, 6,5 млн. т фосфору. Кількість заліза, яке виноситься ріками в моря, дорівнює половині світової продукції стали. Один тільки Рейн викидає в Північне море за рік близько 60 млн. т розчинених у воді покидьків. Всього ж протягом року люди скидають у водоймища, атмосферу і на сушу понад 500 млн. т різноманітних відходів.

Глава 4. Забруднення ґрунтового покриву.

Загальна особливість всіх нафтозабруднених ґрунтів — зміна чисельності і обмеження видового різноманіття педобионтов (грунтової мезо — і микрофауны і мікрофлори). Типи реакції різних груп педобионтов на забруднення неоднозначні:

· Відбувається масова загибель ґрунтової мезофауни: через три дні після аварії більшість видів ґрунтових тварин повністю зникає або становить не більше 1% контролю. Найбільш токсичними для них виявляються легкі фракції нафти.

· Комплекс грунтових мікроорганізмів після короткочасного інгібування відповідає на забруднення нафтопродуктами підвищенням валовий чисельності та посиленням активності. Перш за все це відноситься до углеводородокисляющим бактерій, кількість яких різко зростає відносно незабруднених грунтів. Розвиваються спеціалізовані групи, що беруть участь на різних етапах утилізації УВ.

· Максимум чисельності мікроорганізмів відповідає горизонтів ферментації і знижується в них за профілем ґрунтів у міру зменшення концентрацій УВ. Основний “ вибух “ мікробіологічної активності падає на другий етап природної деградації нафти.

· В процесі розкладання нафтопродуктів у ґрунтах загальна кількість мікроорганізмів наближається до фонових значень, але чисельність нефтеокисляющих бактерій ще довгий час перевищує ті ж групи у незабруднених ґрунтах (південна тайга 10 — 20 років).

· Зміна екологічної обстановки призводить до придушення фотосинтезуючої активності рослинних організмів. Передусім це позначається на розвитку ґрунтових водоростей: від їх часткового пригнічення і заміни одних груп іншими до випадання окремих груп або повної загибелі всієї альгофлори. Особливо значно інгібує розвиток водоростей сира нафта і мінеральні води.

· Змінюються фотосинтезирующие функції вищих рослин, зокрема злаків. Експерименти показали, що в умовах південної тайги при високих дозах забруднення — більше 20 л/м 2 рослини і через рік не можуть нормально розвиватися на забруднених грунтах.

· Дослідження показали, що в забруднене грунтах знижується активність більшості ґрунтових ферментів. При будь-якому рівні забруднення ингибируются гідролази, протеази, нітратредуктази, дегідрогенази ґрунтів, дещо підвищується уреазна і каталазная активності грунтів.

· Дихання ґрунтів також чутливо реагує на забруднення нафтопродуктами. У перший період, коли мікрофлора пригнічена великою кількістю УВ, інтенсивність дихання знижується, з збільшенням чисельності мікроорганізмів інтенсивність дихання зростає.

Отже, процеси природної регенерації біогеоценозів на забруднених територіях йдуть повільно, причому темпи становлення різних ярусів екосистем різні. Сапрофітний комплекс тварин формується значно повільніше, ніж мікрофлора і рослинний покрив. Піонерами заростання порушених ґрунтів часто є водорості.

Глава 5 .Способи захисту від забруднень пов’язаних з видобутком, транспортуванням і переробкою нафти.

Одним з найбільш перспективних шляхів огорожі середовища від забруднення є створення комплексної автоматизації процесів видобутку, транспорту і зберігання нафти. У нашій країні така система вперше була створена у 70-х рр. і застосована у районах Західної Сибіру. Треба було створити нову уніфіковану технологію видобутку нафти. Раніше, наприклад, на промислах не вміли транспортувати нафту і попутний газ спільно в одній системі трубопроводів. З цією метою споруджувалися спеціальні нафтові і газові комунікації з великою кількістю об’єктів, розосереджених на великих територіях. Промисли складалися з сотень об’єктів, причому в кожному нафтовому районі їх будували по-своєму, це не дозволяло зв’язати їх єдиною системою телекерування. Природно, що при такій технології видобутку і транспорту багато продукту втрачалося за рахунок випаровування і витоку. Фахівцям вдалося, використовуючи енергію надр і глибинних насосів, забезпечити подачу нафти від свердловини до центральних нефтесборным пунктах без проміжних технологічних операцій. Число промислових об’єктів скоротилося в 12-15 разів.

По дорозі герметизації систем збору, транспорту і підготовки нафти йдуть і інші великі нафтовидобувні країни земної кулі. У США, наприклад, деякі промисли, розташовані в густонаселених районах, майстерно приховані в будинках. У прибережній зоні курортного містах Лонг-Біч (Каліфорнія) побудовано чотири штучні острови, де проводиться розробка морських площ. З материком ці своєрідні промисли пов’язані мережею трубопроводів довжиною понад 40 км і електрокабелем довжиною 16,5 км. Площа кожного острова 40 тис. м 2. тут можна розмістити до 200 експлуатаційних свердловин з комплектом необхідного обладнання. Всі технологічні об’єкти декоровані — вони заховані в вежі з кольорового матеріалу, навколо яких розміщені штучні пальми, скелі і водоспади. Ввечері і вночі вся ця бутафорія підсвічується кольоровими прожекторами, що створює досить барвисте екзотичне видовище, що вражає уяву численних відпочиваючих і туристів.

Отже, можна сказати, що нафта — це друг, з яким треба тримати вухо гостро. Недбале поводження з „чорним золотом» може обернутися великою бідою. Ось ще один приклад того, як зайва любов до нього призвела до неприємних наслідків. Мова піде про вже згадуваному заводі по виробництву білково-вітамінного концентрату (БВК) в р. Кириши. Як з’ясувалося, виробництво цього продукту та його застосування загрожує серйозними наслідками. Перші досліди були обнадійливими. Проте надалі виявилося, що у тварин при використанні БВК відбувається глибока патологія у крові та деяких органах, у другому поколінні знижується плодючість та імунологічна реакція. Шкідливі сполуки (паприн) через м’ясо тварин потрапляють до людини і також роблять на нього негативний вплив. Виробництво БВК пов’язане із забрудненням навколишнього середовища. Зокрема р. Кириши завод не був забезпечений необхідною очисною системою, що призвело до систематичного викиду в атмосферу білкових речовин, що викликають алергію і астму. З огляду на це, ряд зарубіжних країн (Італія, Франція, Японія) призупинили у себе виробництво БВК.

Все це говорить про те, що використання нафти і нафтопродуктів має бути дуже акуратним, продуманим і дозованим. Нафта вимагає до себе уважного ставлення. Це необхідно пам’ятати не тільки кожному нафтовику, але і всім, хто має справу з продуктами нафтохімії.

Висновок

Нафта і нафтопродукти є найбільш поширеними забруднюючими речовинами у навколишньому середовищі. Основними джерелами забруднення нафтою є: регламентні роботи при звичайних транспортних перевезеннях нафти, аварії при транспортуванні і видобутку нафти, промислові і побутові стоки.

Найбільші втрати нафти пов’язані з її транспортуванням з районів видобутку. Аварійні ситуації, злив за борт танкерами промивних і баластових вод, — все це обумовлює присутність постійних полів забруднення на трасах морських шляхів. Але витоку нафти можуть відбуватися і на поверхні, у результаті забруднення охоплює всі галузі життєдіяльності людини.

Забруднення впливає не тільки на оточуюче нас середовище, але і на наше здоров’я. З такими швидкими «руйнівними» темпами. незабаром все навколо нас ,буде непридатне для використання. брудна вода буде сильною отрутою, повітря насичене важкими металами, а овочі і взагалі вся рослинність буде зникати через руйнування структури ґрунту. Саме таке майбутнє чекає нас за прогнозами вчених приблизно через століття, але тоді буде пізно що-небудь робити.

Будівництво очисних споруд. посилений контроль за транспортуванням і видобутком нафти. двигуни працюють за рахунок вилучення водню з води – це всього-лиш початок списку того, що можна застосувати для очищення навколишнього середовища. Ці винаходи доступні і можуть зіграти вирішальну роль світової і Російської екології. Але як говориться: «Росіяни — народ крайнощів, ми любимо або ненавидимо», але все-таки хочеться. щоб у відношенні до таких проблем. ми ставилися принципово і серйозно.

Список використаної літератури.

1. Нафту і газ в дзеркалі планети «Діловий світ» 1994. 1-7 серпня

2. Людина і океан. Громов Ф.Н Горщиків Ц. Р. С. П. ВМФ, 1996 р. — 318 с

4.Щомісячний виробничо – масовий журнал «Енергетик» 2001 р.

5.Велика Радянська енциклопедія (том 1) «Радянська енциклопедія» 1987 р.

Короткий опис статті: видобуток нафти країнами Читать реферат online по темі ‘Екологічні проблеми ,пов’язані з видобуванням, переробкою і транспортуванням нафти ‘. Розділ: Екологія, Охорона природи, Екологія, Природокористування, Загружено: 09.12.2008 скачати реферат

Джерело: Екологічні проблеми пов’язані з видобутком, переробкою і транспортуванням нафти . Реферат. Читать текст оnline —

Також ви можете прочитати